Батькам

Селфхарм: що це таке та як можна допомогти

Що таке селфхарм

Селфхарм — це свідоме заподіяння шкоди собі без мети вчинити самогубство. В інтернеті, частіше за все, люди асоціюють це явище з порізами. Проте до нього відноситься будь-який тип шкоди: опіки, биття себе, відмова від їжі та води, видирання волосся та роздирання шкіри, зумисно завдані пошкодження в ДТП, надмірне вживання алкоголю чи наркотиків, небезпечні сексуальні контакти та інше. Загалом, будь-який спосіб, яким людина може завдати собі шкоди.

Групи ризику

Не існує "типової" людини, яка займається селфхармом. Те, що пошкоджень собі завдають лише підлітки — це неправда. Таке трапляється серед усіх вікових категорій. Проте серед молоді дане явище дійсно зустрічається частіше, ніж серед людей старшого віку. За даними дослідників, від 10% до 20% молодих людей свідомо завдають собі шкоди. Найбільш схильними до цього є дівчата віком від 16 до 24 років. Згідно з дослідженням Mental Health Foundation та Camelot Foundation, частіше за все, люди починають практикувати самопошкодження у віці близько 12 років.

Навіщо це потрібно

Те, що селфхарм є спробою "привернути до себе увагу" — це також неправда (хоча, звісно, виключати такий варіант не можна). У більшості випадків, за “допомогою” самопошкодження, людина шукає спосіб впоратися з тривожними думками/почуттями/проблемами. Це приносить їй певне полегшення. Проте воно наступає на короткий проміжок часу, адже не вирішує самої проблеми. Після акту самопошкодження людина може відчути провину та сором, що часто провокує його повторення. Іноді це можна ідентифікувати як самопокарання.

Усі люди різні, тому дехто впорається з життєвими проблемами просто поговоривши з друзями чи сім’єю. А у декого немає такої можливості або ж йому це не допомагає. Коли людина не виражає свої емоції й не говорить про них, то тиск всередині неї зростає. У моменти "пікового навантаження" вона може виплеснути це на себе. Це одна з основних причин селфхарму.

Ризики

Лікарі вважають селфхарм не суїцидальним явищем. Однак варто пам’ятати, що будь-яке самопошкодження може перетворитися на самогубство (або спровокувати непоправні проблеми зі здоров’ям) через банальну необережність. Згідно з дослідженням, яке опублікували у науковому виданні The Lancet, більшість людей, які заподіюють собі шкоди, не звертаються до лікарень. Проте водночас фахівці фіксують зростання числа тих, хто звертається за допомогою. Тобто прогрес є, але він не виключає величезних ризиків.

Наступну інформацію ми також взяли з дослідження Mental Health Foundation та Camelot Foundation на яке вже давали посилання.

Хто найчастіше вдається до селфхарму:

• Люди з психічними розладами: депресія, тривога, межовий розлад особистості, розлади харчової поведінки та інші;
• Діти та підлітки, які живуть без піклування батьків чи молодь, яка покинула інтернатні установи;
• Люди ЛГБТК+.

Тригери:

• Труднощі вдома;
• Проблеми з друзями;
• Тиск у школі чи на роботі;
• Булінг;
• Депресія;
• Занепокоєння;
• Низька самооцінка;
• Переходи та зміни (наприклад зміна школи чи роботи);
• Вживання алкоголю чи наркотиків.

Що робити, коли хочеться заподіяти собі шкоди:

• Записати тривожні думки та почуття, розірвати цей листок і викинути його;
• Взяти пластилін і розтягнути або відтиснути його, щоб зняти напругу;
• Вдарити подушку (або ж інший м’який предмет об який не можна травмуватися), щоб висловити почуття. Також у неї можна покричати;
• Дихання або медитація;
• Прогулянка на свіжому повітрі або в громадському місці;
• Пошуміти, пограти на музичному інструменті, гучно постукати по чому завгодно;
• Малювати на великому аркуші паперу червоним кольором;
• Зателефонуйте одному або кільком людям (членам сім’ї або кому завгодно) та поговорити з ними не про самопошкодження;
• Будь-яка творчість;
• Прослуховування улюбленої музики, перегляд улюблених фільмів і т.д.

Що робити в цілому

Розмова з кимось часто є першим кроком до виходу з циклу. І краще аби цей "хтось" був лікарем. Проте, якщо наразі людина не готова до професійної допомоги — це також нормально. Якщо вона починає говорити — це вже прогрес. Адже зазвичай люди, які займаються селфхармом, стараються тримати це у секреті. Звісно ж, наш текст, як і будь-який інший в інтернеті не може вилікувати від селфхарму. Як не може цього зробити розмова з друзями, батьками чи ким завгодно, хто не є кваліфікованим спеціалістом. Це може бути лише першим кроком. А остаточно допомогти розв’язати це питання здатен лише фахівець.

Лікарі говорять, що при відповідній допомозі та підтримці більшість людей, які заподіюють собі шкоди, можуть повністю одужати. Важливо не відмовлятися від допомоги, а краще самому звернутися за нею. Хоча це можливо і не в усіх ситуаціях.

Поради дорослим щодо 

гіперактивних дітей

  З ними всім нелегко, особливо батькам: ці діти не сидять на місці ні секунди, затримати на чомусь їх увагу абсолютно неможливо, вони насилу фіксуються в часі і просторі. Дивлячись на таку дитину, хочеться порівняти її з рухомим шматочком ртуті, навколо якого рухаються предмети самі собою. Причинами такої поведінки може бути кілька факторів: починаючи від стресу і закінчуючи органічним ураженням мозку.

Дорослі повинні розуміти головне: не тільки їм важко, важко й самій дитині поодинці справлятися зі своєю гіперактивністю. Психологами, які займаються цією проблемою, була вироблена ціла система практичних порад. Ось основні з них:

1. Будьте послідовними і постійними.

2. Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно.

3. Не лякайтеся свого роздратування або гніву. Все це нормально, якщо правильно його контролювати. Якщо Ви починаєте всерйоз сердитися, то це не означає, що Ви втратили любов до своєї непосидючої дитини. Просто потрібно навчитися відділяти манеру його поведінки, яка Вас дратує, від його особистості. Скажіть дитині: "Я тебе люблю. Мені просто не подобається, коли ти ламаєш свої іграшки і розкидати їх по всій кімнаті".

4. Намагайтеся уникати постійних заборон і окрики - "перестань", "не смій", "не можна" і так далі.

5. Обов'язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, ігру, заняття і звичайні домашні обов'язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися. З часом дитина звикне до розміреного розпорядку дня, що  стане основою системи життя.

6. Не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу. Якщо дитина сіла за стіл малювати, нехай на столі не буде нічого зайвого, тому, що гіперактивним дітям не під силу самостійно відсікати все, що їй заважає на даний момент.

7. Враховуючи підвищену збудливість своєї дитини, постарайтеся, щоб у грі одночасно брало участь не більше 2 - 3 дітей.

Необхідно, щоб ігровий арсенал гіперактивної дитини містив різні конструктори, пазли, звичайні настільні ігри. Не хвилюйтеся, якщо відразу дитині не під силу буде займатися значний проміжок часу. Проявіть терпіння і іноді грайте з ним не тільки в м'ячик, а, наприклад, в шахи. Тоді з часом дитина привчиться займати себе іграми довгий час. Ми часто недооцінюємо силу найпотужнішого стимулу - згоди батьків пограти разом з дитиною. Адже заради цього дитина буде готова забути і про футбол, і про біганину по вулиці, і про капризи. Фахівці стверджують, що при правильному вихованні гіперактивної дитини років до дванадцяти виростає звичайним підлітком. 

Поради батькам

"Щоб домашні завдання 

не стали тягарем..."

 

·         З перших днів привчайте дитину виконувати домашні завдання в один і той же час. Це має бути не надто пізно ввечері, але після відпочинку. Пам’ятайте: відпочинок має бути активним, а не таким, що виснажує і знижує працездатність.

 

·         Поступово розширюйте міру самостійності школяра. Разом організуйте роботу, але сидіти весь час з дитиною не варто. Допоможіть у разі необхідності, а потім перевірте і похваліть. Пам’ятайте: портфель учень складає сам і лише в 1-му класі дорослі допомагають це робити йому!

 

·         У разі небажання сідати за уроки, з’ясуйте причину протесту. Важливо зрозуміти, ця неприязнь до всіх уроків, чи до конкретних предметів. Спробуйте поговорити відверто, «по душам»; розкажіть про свої шкільні проблеми і дайте зрозуміти, що не все виходить одразу, до успіху треба докласти зусиль.

 

·         Під час виконання домашніх завдань дозволяйте невеличкі перерви по 5-10 хвилин: встати з-за столу, розім’ятись, випити соку чи води, зробити зарядку для очей.

 

·         Не робіть уроки за дитину! Це невірно. Так школяр ніколи не навчиться самостійності та відповідальності.

 

·         Якщо вашій дитині щось важко дається, то у вихідний день виділіть час і спокійно, без поспіху позаймайтесь додатково. Так ваша дитина почуватиметься впевненіше, а отже спокійніше. Не поспішайте з репетиторством! Це доцільно робити у тому випадку, коли труднощі з конкретного предмету не під силу вирішити дитині самостійно, а ви не в змозі забезпечити такий рівень знань, щоб надолужити відставання. Але не забувайте про перевантаження: здоров’я та відновлення сил під час відпочинку набагато важливіші!

 

·         Будьте терплячі. Спільні зусилля, доброзичливість, віра в результат і терпіння обов’язково дадуть результат!

 

 Знайте,

що для працевлаштування за кордоном

на законній основі Ви повинні мати:

·         Дійсний закордонний паспорт;

·         Відповідну робочу візу;

·         Трудову угоду із закордонним роботодавцем;

·         Дозвіл на роботу в країні призначення.

Запам’ятайте, що:

·         Трудова діяльність за туристичною, діловою (бізнес) або гостьовою візою є порушенням закону!

·         Зазвичай неможливо оформити робочу візу через посередників. Перш ніж погоджуватися на посередництво при оформленні візи, уточніть у відповідному консульстві, чи справді це можливо та яка вартість цієї послуги!

·         Як правило, виїхати за кордон за туристичною чи гостьовою візою і вже за кордоном переоформити її на робочу неможливо. Не вірте тим, хто Вам таке обіцяє!

У жодному разі не погоджуйтеся надавати фальшиві документи або неправдиву інформацію під час інтерв’ю зі співробітниками консульства

Потурбуйтеся про власну безпеку перед виїздом за кордон:

·         Дізнайтеся про візу, яка Вам потрібна, зателефонувавши до консульского відділу при посольстві країни, до якої збираєтесь їхати або перевіривши інформацію на їхній веб-сторінці;

·         Переконайтеся, що працевлаштування на запропоновану Вам посаду буде законним. Працюючи нелегально, Ви порушуєте закон. Для законного працевлаштування за кордоном необхідно мати дозвіл на роботу, відповідну візу, трудовий контракт;

·         З’ясуйте, чи має фірма, що займається Вашим працевлаштуванням, відповідну ліцензію, зателефонувавши до  Державної служби зайнятості України за телефоном 044 287 25 95 (пн-чт, з 17:00 до 18:00) або перевіривши «Перелiк фiрм, якi отримали лiцензiю на працевлаштування за кордоном» на веб-сторінці Державної служби зайнятості

                    http://www.dcz.gov.ua;

·         Плануючи участь у молодіжних програмах Au-Pair або Work and Travel, перевірте легітимність діяльності агенції-посередника.

·         Уважно читайте трудовий договір (контракт). Підписуйте лише документи, складені зрозумілою для Вас мовою;

·         Повідомте своїх родичів  або близьких про деталі поїздки, залишіть їм детальну інформацію про закордонного роботодавця, а також копію свого паспорту та інших документів, пов’язаних із Вашою поїздкою;

·         Заздалегідь знайдіть та візьміть із собою контактну інформацію посольства або консульства України та інших організацій, що надають допомогу мігрантам у країні, до якої збираєтесь.

Під час подорожі та перебуваючи за кордоном:

·         Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонних служб, поліції тощо). Ні в якому разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його роботодавцям «для реєстрації» або з інших причин;

·         Зареєструйтеся в українському посольстві/консульстві в країні, де Ви плануєте залишатися довше ніж три місяці;

·         Зберігайте копії всіх важливих документів (віза, закордонний паспорт, національний паспорт, страховий поліс, контракт, запрошення тощо) у безпечному місці окремо від оригіналів;

·         Підтримуйте постійний контакт із родичами та близькими, повідомляйте їм про зміну місця роботи або проживання.

З огляду на зростаючі ризики торгівлі людьми в межах України не забувайте подбати про власну безпеку і при працевлаштуванні на батьківщині. Перевіряйте законність діяльності посередників та працедавця, уважно читайте трудову угоду та обов’язково залишайте детальну інформацію родичам та знайомим.

Безкоштовні гарячі лінії:

0-800-505-501

527

Рекомендації соціального педагога 

батькам підлітків, схильних до правопорушень

1. Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.

2. З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.

3. Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорення його протиправних вчинків (дій).

4. Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.

5. Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх вчинків.

6. Не нав’язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка.

7. В процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім’ї, звичні форми поведінки, спілкування, контролю та інше з дитиною та поміж дорослими.

8. Сприяйте особистісному зростанню дитини.

9. Висловлюйте йому свою довіру, схвалюйте його досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.